Субсидіарна відповідальність при ліквідації ТОВ

Субсидіарна відповідальність при ліквідації ТОВ — тема, яка руйнує головний міф підприємців. Абревіатура ТОВ розшифровується як «товариство з обмеженою відповідальністю», і власники впевнені: чим би не закінчилася компанія, вони ризикують лише внеском до статутного капіталу, а особисте майно недоторкане. Це правда, але з важливим винятком. Якщо компанію довели до банкрутства, а її майна не вистачило на розрахунки з кредиторами, суд може покласти непогашені борги особисто на засновника чи директора — і стягнути їх з особистих коштів, квартири чи авто. Причому це стосується навіть тих, хто вже вийшов зі складу учасників або звільнився. Нижче — коли виникає субсидіарна відповідальність, чому діє презумпція вини й що допомагає захиститися.

Що таке субсидіарна відповідальність і чим вона загрожує

Субсидіарна відповідальність — це додаткова відповідальність іншої особи поряд із відповідальністю самого боржника (ст. 619 Цивільного кодексу України). У контексті ТОВ це означає: якщо майна компанії не вистачило, щоб розрахуватися з кредиторами, різницю можуть стягнути з тих, хто довів компанію до такого стану.

Правовою основою є частина 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства: у разі банкрутства боржника з вини його засновників, учасників або керівника на цих осіб при недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Розмір такої відповідальності визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Простими словами — це та частина боргів, яку не покрило майно компанії. Стягнуті суми йдуть на погашення вимог кредиторів у порядку черговості.

Коли виникає субсидіарна відповідальність при ліквідації ТОВ

Ключове, що варто зрозуміти одразу: субсидіарна відповідальність не настає автоматично при кожному закритті ТОВ із боргами. Для неї потрібне поєднання кількох умов.

• Процедура банкрутства. Питання субсидіарної відповідальності розглядається виключно в межах справи про банкрутство, у ліквідаційній процедурі. При звичайній добровільній ліквідації без банкрутства цього інституту немає.
• Недостатність майна. Майна компанії не вистачило на погашення вимог кредиторів — саме ця «недостача» і стає предметом стягнення.
• Вина у доведенні до банкрутства. Має бути доведено, що саме дії або бездіяльність засновника чи керівника призвели до неплатоспроможності.
• Причинно-наслідковий зв'язок. Між діями відповідальної особи й неможливістю розрахуватися з кредиторами має існувати прямий зв'язок.

Заяву про покладення субсидіарної відповідальності подає ліквідатор — але лише після того, як реалізував усі активи боржника й пересвідчився, що їх не вистачає. Це підтверджено сталою практикою Верховного Суду.

Презумпція вини: чому доводити невинуватість доведеться самому

Це найнебезпечніший для власника аспект. У звичайних спорах діє презумпція невинуватості — вину відповідача доводить позивач. У справах про субсидіарну відповідальність усе навпаки.

Стаття 61 КУзПБ закріплює спростовну презумпцію вини: якщо є ознаки доведення до банкрутства й недостатність майна, засновник або керівник вважаються винними, доки не доведуть протилежне. Тобто саме власник має довести суду, що він діяв добросовісно, вживав заходів для запобігання банкрутству й не винен у неплатоспроможності компанії.

Верховний Суд прямо зазначає: невиконання засновниками обов'язку контролювати діяльність товариства та вживати заходів для запобігання банкрутству свідчить про їхню вину у формі простої необережності — і є підставою для субсидіарної відповідальності.

Кого можуть притягнути: не лише директора й засновника

Коло осіб, які ризикують особистим майном, ширше, ніж здається. Судова практика відносить до них:

• засновників і учасників — зокрема за бездіяльність в органах управління;
• керівника (директора) — за конкретні дії чи правочини, що призвели до непогашеної заборгованості;
• інших осіб, які фактично визначали дії компанії — навіть без формального статусу директора чи засновника, якщо вони мали змогу давати обов'язкові вказівки чи контролювати фінанси.

Окремо варто наголосити: вихід зі складу учасників або звільнення з посади директора не звільняють від субсидіарної відповідальності. Якщо доведення до банкрутства сталося за вашого управління, відповідальність може наздогнати й після того, як ви формально залишили компанію.

Обов'язок вчасно заявити про банкрутство

Ще одна пастка для керівника — стаття 34 КУзПБ. Якщо виникає загроза неплатоспроможності (сума зобов'язань перевищує вартість активів), керівник зобов'язаний у місячний строк звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Якщо цього не зробити, керівник може нести солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Тобто зволікання й спроба «тихо закрити» проблемну компанію лише погіршують становище власника.

Як захиститися від субсидіарної відповідальності

Практика Верховного Суду показує: субсидіарна відповідальність настає не за сам факт боргів, а за винні дії. Тому захист будується навколо доведення добросовісності.

• Зберігати документи, що підтверджують розумність рішень. Протоколи, обґрунтування угод, фінансові аналізи демонструють, що дії керівництва були виваженими.
• Не виводити активи напередодні закриття. Продаж майна пов'язаним особам за заниженими цінами перед банкрутством — класична ознака доведення до банкрутства.
• Вчасно реагувати на загрозу неплатоспроможності. Своєчасне звернення до суду знімає ризик солідарної відповідальності за ст. 34 КУзПБ.
• Обрати безпечний спосіб закриття. Якщо компанія платоспроможна, продаж корпоративних прав або добровільна ліквідація без банкрутства взагалі не порушують питання субсидіарної відповідальності.

Типові помилки, що ведуть до субсидіарної відповідальності

• Вивести активи перед закриттям. Передача майна пов'язаним особам за безцінь — пряма ознака доведення до банкрутства.
• Ігнорувати загрозу неплатоспроможності. Незвернення до суду в місячний строк за ст. 34 КУзПБ тягне солідарну відповідальність керівника.
• Вважати, що вихід із ТОВ звільняє від ризику. Відповідальність може наздогнати й після виходу, якщо доведення сталося за вашого управління.
• Розраховувати на «обмежену відповідальність» за наявності боргів. При банкрутстві з вини власника обмеження відповідальності статутним капіталом не працює.

Правова база: субсидіарна відповідальність при ліквідації ТОВ

• Кодекс України з процедур банкрутства — субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства (ст. 61), обов'язок звернутися із заявою про банкрутство (ст. 34);
• Цивільний кодекс України — поняття субсидіарної відповідальності (ст. 619), відшкодування завданої шкоди (ст. 1166);
• постанови Верховного Суду у справах № 906/904/16, № 915/1624/16, № 910/3438/13 — субсидіарна відповідальність як самостійний вид відповідальності за наявності вини.